Хвороба, яку лікують сонцем

Слово «рахіт» із грецької мови перекладається як хребет, а в медичному розумінні це слово визначається, як захворювання дітей грудного та раннього віку, яке протікає з порушенням утворення кісток та їх недостатньою мінералізацією, що обумовлено головним чином дефіцитом вітаміну D і його активних форм у період найбільш інтенсивного росту організму.
Як бачимо, все досить просто, і стає зрозумілим, що боротися із цією проблемою потрібно ще до того, як вона може себе проявити

Історичний екскурс
Рахіт як хвороба знайома людству з давніх-давен, її згадував у своїх роботах античний медик Гален ще на початку нашої ери. Однак вперше рахіт як хворобу описав англієць Д. Уістлер у 1645, а англійський ортопед Ф. Гліссон у 1650 році опублікував класичну працю, присвячену цьому захворюванню. У 1660 році Дж. Мейоу з Оксфорду звернув увагу на розм’якшення кісток при рахіті, а Томас Сіденхем у 1751 році надав повний клінічний опис цього захворювання. У1909 році російський лікар І.А. Шабада вперше зміг вилікувати хвору на рахіт дитину за допомогою риб’ячого жиру за два місяці. У 1912 році була висунута здогадка, що ця хвороба викликається недостатньою кількістю сонячного світла. А вже у 1919 році К. Гульдшинський відкрив ефективну дію ртутно-кварцової лампи (штучне «гірське сонце») при лікуванні хворих на рахіт дітей.
У минулі століття в Європі рахіт був розповсюджений серед дітей із бідних робітничих кварталів, де вони проводили цілі дні у погано освітлених комірчинах і погано харчувалися. У ті часи рахіт вважали хворобою бідних.

Основні причини рахіту
Рахіт легко виникає й гірше лікується при недостатньому освітленні у осінньо-зимовий період, адже нестача ультрафіолету не дає змоги дитячому організму синтезувати вітамін D у достатній кількості. У країнах, що розташовані ближче до екватора, рахіт розповсюджений менше й краще підлягає лікуванню.
Вважається, що основних причин виникнення рахіту й зон ризику виникнення цього захворювання три.
Перша — це нестача сонячного світла, так би мовити, сезонна причина.
Друга — нераціональне вигодовування дитини. Цей аспект включає в себе вигодовування малюка чужим молоком, що обумовлює погане засвоєння кальцію організмом та одноманітність білкової їжі або їжі з насиченою ліпідною природою.
Третя причина — недоношеність дитини.
Отож виходить, що захворювання може виникнути під час зменшення світового дня восени та взимку, бо малюк отримує недостатню кількість ультрафіолетових променів. Проблема виникає через те, що дитина значно менше буває на свіжому повітрі й навіть на прогулянках щільно закутана одягом.
Педіатрами визнано, що діти, яких мами вигодовують грудним молоком, рідше хворіють на рахіт, і навіть у випадку виникнення захворювання зазвичай важких форм у них не спостерігається. Але ж іноді виникає потреба штучного вигодовування малюка, тоді ризик  виникнення рахіту вищий, а лікується він значно важче. Причиною цієї проблеми вважають різницю в засвоєнні солей кальцію і фосфору. Здорова дитина, яка знаходиться на грудному вигодовуванні,  засвоює близько 70 % кальцію, що потрапляє в організм дитини з їжею, та 50 % фосфору. Під час штучного вигодовування засвоюється близько 30 % кальцію та близько 20 % фосфору.
Найчастіше хворіють на рахіт недоношені діти. Це пов’язано з тим, що їхній організм накопичив недостатню кількість солей та вітаміну D в період внутрішньоутробного розвитку. Отож такі діти потребують підвищеного вмісту цих речовин у харчуванні після народження у зв’язку з посиленим ростом.

Ознаки виникнення рахіту у дитини
Найчастіше ознаки рахіту у дітей з’являються на третьому місяці життя. У недоношених дітей ці ознаки з’являються раніше — уже наприкінці першого місяця.
Ось перелік ознак, які можуть вказати на те, що, на жаль, хвороба не обминула малюка.
1. Посилена пітливість дитини та специфічний запах поту, особливо голови, наслідком чого є облисіння потилиці. Безпідставна полохливість, неспокійна поведінка й зниження апетиту у малюка.
2. Розлад травлення, що може супроводжуватися неприємним запахом сечі.
3. Через 2–3 тижні з’являються симптоми зміни кісткової тканини: краї великого тім’ячка та кістки, що утворюють шви на голові, стають піддатливими; розм’якшення потиличних кісток, деформація голови (при укладанні дитини на жорстке, без подушки); більш пізнє закриття великого тім’ячка, неправильне прорізування зубів, різні деформації грудної клітки, кісток кінцівок (О-подібне або Х-подібне викривлення ніг); утворення так званих «чоток» (потовщення на ребрах); «браслеток» (кісткового потовщення на зап’ястях), що з’являється після 6–8 місяців, лобових горбів.
4. Разом із кістковими змінами розвивається гіпотонія м’язів (зниження м’язового тонусу) і зв’язкового апарату, відзначається розхитаність суглобів (малюк легко засовує палець ноги до свого рота), великий розпластаний живіт, викривлення хребта, а також затримка рухових функцій.
5. Збільшуються печінка й селезінка, розвивається анемія.
6. Оскільки при рахіті порушується обмін речовин і знижується здатність організму опиратися захворюванням, діти частіше і важче хворіють на бронхіт, пневмонію, шлунково-кишкові захворювання, гострі респіраторні вірусні інфекції.

Швидше до лікаря
Якщо виникла найменша підозра, що у малюка розвивається рахіт, просто необхідно якнайшвидше звернутися до свого педіатра. Нехай краще підозри виявляться марними, ніж проґавити початок захворювання.
Лікування цього захворювання має бути комплексним, тривалим, а підхід індивідуальним і спрямованим не тільки на лікування, але й на усунення причини.
Перш за все потрібно буде організувати повноцінне харчування малюка, правильне вигодовування, своєчасне введення прикорму, вітамінів, дотримання режиму дня і всіх гігієнічних правил догляду за дитиною. Дуже важливо, щоб дитина достатньо часу перебувала на свіжому повітрі, слід своєчасно провітрювати приміщення, в якому перебуває малюк. Обов’язковий лікувальний масаж, гімнастика, повітряні ванни, сон на повітрі, сольові й хвойні ванни та інші призначення педіатра.
Педіатр призначить лікарські препарати для лікування рахіту з вмістом кальцію, вітаміну D у достатній кількості, щоб забезпечити можливість не тільки поповнити запас у організмі дитини, але й запобігти цієї проблеми у майбутньому.

Профілактика рахіту
Рахіт не є смертельним захворюванням, але ж, невчасно виявлене, воно може накласти відбиток на все подальше життя дитини. Деформації скелета, які виникли під час хвороби, залишаються і в дорослому віці. Це і порушення постави, викривлення грудної клітини й кісток нижніх кінцівок. У жінок рахіт може стати причиною звуження малого тазу, яке ускладнює перебіг пологів і провокує проведення кесаревого розтину.
Найкраще проводити завчасну профілактику захворювання під уважним наглядом педіатра.
Профілактику рахіту новонародженої дитини  починають із перших днів її життя. Перші три тижні у організмі дитини ще є накопичений за період перебування у лоні матері запас вітаміну D. Грудне вигодовування або адаптовані суміші також можуть служити природним способом поповнення вітаміну D. Також мама, яка вигодовує маля груддю, може приймати спеціальні полівітаміни, які збагачують материнське молоко вітаміном D.
Спеціальну профілактику рахіту рекомендують починати у віці  3–4 тижнів від народження. Недоношеним дітям, близнюкам і таким, які часто хворіють, педіатри зазвичай рекомендують  підвищені дози вітаміну D.
Також необхідно проводити дитині масаж, гімнастику, повітряні ванни, щоб стимулювати правильний розвиток опорно-рухового апарату.
Профілактику рахіту у майбутнього малюка потрібно починати ще під час вагітності. Під час збільшення терму вагітності в організмі жінки наступають порушення фосфорно-кальцієвого обміну, що супроводжуються зниженням рівня фосфору, кальцію, підвищенням активності лужної фосфатази.
Перш за все харчування вагітної жінки має бути  збалансованим, воно повинно включати достатню кількість овочів, фруктів, сиру, м’яса. Також необхідно, щоб вагітна жінка проводила багато часу на свіжому повітрі, адже прогулянки, особливо у сонячну погоду, поповнюють запас «сонячного» вітаміну D (саме ультрафіолетові промені допомагають організму синтезувати цей необхідний вітамін), слід своєчасно лікувати анемію та токсикоз.
А найголовніше — задля свого здоров’я й здоров’я майбутньої дитини вагітна жінка повинна знаходитися під пильним наглядом лікаря. А після народження дитини обов’язково прислухатися до порад педіатра і виконувати всі надані ним рекомендації.