Медицинская консультация

Последний номер журнала

Здорова мати – здорове дитя

 Здорова мати – здорове дитя

Природа дитини

Педіатрія зародилися в глибоку давнину. Пильну увагу лікуванню дітей приділяли ще за часів Київської Русі. У стародавніх рукописах збереглися конкретні поради щодо догляду і вигодовування дітей, лікування дитячих хвороб. Славнозвісний Гіппократ написав книгу “Про природу дитини”, в якій розглядав особливості розвитку малюків, зокрема новонароджених та грудного віку. Важливо, що вчений помітив різницю між організмом дитини і дорослої людини не тільки в плані антропометричних даних, але й у реакції на різні подразники, у виникненні та проявах хвороб, їх перебігу.

Неонатологія як галузь педіатрії вивчає фізіологію і патологію новонароджених та ґрунтується на знаннях про особливості внутрішньоутробного розвитку плода; фактори ризику, які негативно впливають на перебіг вагітності та пологів; фізіологію та патологію пологів; компенсаторно-пристосувальні механізми постнатальної адаптації новонароджених; клініку та діагностику патологічних станів у новонароджених; патофізіологію критичних станів у новонароджених; ефективну медичну допомогу новонародженим з перинатальною патологією; фізіологію та патологію передчасно народжених дітей.

 Здорова мати – здорове дитя

Здоров’я майбутньої дитини, як відомо, формується ще в період її утробного розвитку і значною мірою залежить від стану здоров’я жінки, особливостей материнсько-плодових взаємовідносин. Останнім часом збільшилася питома вага ускладнень вагітності і пологів, що зумовлено впливом несприятливих екологічних, медико-соціальних та біологічних факторів. Поза тим, більш ранньому виявленню захворювань плода та новонароджених посприяло впровадження в жіночих консультаціях, акушерських стаціонарах сучасних методів пре- й постнатальної діагностики, забезпечення відділень новонароджених кваліфікованими лікарями-неонатологами, діагностичним та лабораторним обладнаннями. Сучасна анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія дали змогу розширити можливості хірургічної корекції численної патології, виконувати складні органозберігаючі і відновні операції, успішно виходжувати дітей з тяжкими гострими і ускладненими процесами в грудній та черевній порожнині. Поліпшилася підготовка лікарів-неонатологів, що важливо з огляду на чітко встановлену залежність між рівнем кваліфікації медичного персоналу та кількістю виявлених захворювань у новонароджених перших семи діб життя. Завдяки впровадженню сучасних методів діагностики та лікування плода і новонародженого в перинатальний період перинатальна і рання неонатальна смертність знизилася, попри значне зростання виявлених захворювань у новонароджених в цілому.

На розвиток перинатальної патології найбільше впливають екстрагенітальні захворювання матері (хвороби внутрішніх органів) і акушерські ускладнення (пізні гестози, недоношеність, порушення скорочувальної функції матки, ізоімунної сенсибілізації тощо). Безумовно, розвиток плода і стан новонародженого порушуються при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, цукровому діабеті, анемії, гострих та хронічних інфекціях матері.

Так, перинатальна смертність при тяжких декомпенсованих формах цукрового діабету дуже висока, при гіпертонічній хворобі ІІ-ІІІ стадії —  трохи нижча, і системних захворюваннях сполучної тканини. При екстрагенітальних захворюваннях матері аномалії розвитку дитини спостерігаються у 4 рази частіше, ніж в загальній популяції. Виявлено залежність між важкістю клінічного перебігу захворювання у вагітної і ступенем порушення стану плода та новонародженого. Затримка розвитку плода при серцевій недостатності розвивається набагато частіше, ніж при компенсованих вадах серця.

Важливе значення у профілактиці перинатальної патології має прогнозування її виникнення і розробка критеріїв ранньої діагностики порушення стану плода і розвитку новонародженого. Вже сьогодні у повсякденній практиці широко застосовують математичні моделі й алгоритми прогнозування перинатальної патології при вадах серця у вагітних, гіпертонічній хворобі, оперованому серці, хворобах печінки, нирок, цукровому діабеті, анемії, нейроциркуляторній дистонії, звичному невиношуванні та пізніх гестозах. На основі морфологічного, гістохімічного і біохімічного досліджень маркерів плаценти розроблені критерії, які дозволяють прогнозувати стан новонароджених.

Комплексний метод оцінки стану плода з урахуванням терміну гестації, який включає клініко-генеалогічний аналіз, ультразвукове дослідження, зокрема доплерографію, плаценто- і фотометрію, кардіоторакографію з використанням функціональних проб, амніоцентез із подальшим кардіоцитологічним, біохімічним, ендокринологічним, імунологічним і гістохімічним дослідженням навколоплідних вод, імуноферментне визначення утробної інфекції, дозволив підвищити якість діагностики та її імовірності до високих показників у випадках, коли кожний із цих методів застосовується окремо.

Отже, головне завдання, яке ставлять перед собою лікарі-неонатологи і педіатри, - це встановлення діагнозу дитині ще до її народження та диференціація несумісних з життям аномалій і спадкових захворювань із вадами, які підлягають корекції. У першому випадку доцільним є переривання вагітності, в другому – забезпечення кваліфікованого нагляду спеціалістами відповідного профілю та надання спеціалізованої допомоги після народження.

Стаття із журналу "Фармацевт Практик"

 

 

Дата публикации: 28 Сентября 2017

Нравится