Медицинская консультация

Последний номер журнала

Неплідний шлюб: етика репродукції

Неплідний шлюб: етика репродукції

За останні роки розвинулися нові медичні технології, які допомагають парам, що мають труднощі із зачаттям дитини, незалежно від того, стосується ця проблема чоловіка, жінки або їх обох. Сьогодні їх називають “допоміжні репродуктивні технології” (ДРТ). Через зміни, що відбулися в суспільстві, середній вік жінки, яка вагітніє вперше, збільшується, натомість період фертильності залишається такий самий. ДРТ дають змогу компенсувати зниження плідності, зумовлене, крім усього іншого, віком. Слід зауважити, що ДРТ передбачають лікування, яке жінки переносять по-різному, а також втручання у процес зародження нового життя. Цілком зрозуміло, що це породжує багато питань

Кожен десятий...

Як відомо, ембріон виникає в результаті зустрічі та злиття двох репродуктивних клітин: яйцеклітини та сперматозоїда. Підраховано, що близько 150 000 сперматозоїдів досягають до кінця фаллопієвої труби, де можуть зустрітися з вивільненою під час овуляції яйцеклітиною. При цьому у яйцеклітину проникає лише один сперматозоїд. Загалом, шанси плідного подружжя на успішне зачаття у кожному окремому циклі становлять 1:4.

Кожна сім’я  хотіла б мати дитину, але цьому заважають ті чи інші проблеми.

Неплідність подружжя може бути спричинена жіночим або чоловічим фактором, або ними обома, і зумовлена:

  • порушенням овуляції, ураженням фалопієвих труб або матки, що перешкоджає просуванню ембріона або його імплантації у матці;
  • незадовільною якістю цервікального слизу або сперми;
  • відсутністю гамет (у цьому випадку може бути запропоновано донорство сперми, яйцеклітини або ембріона);
  • невідомими причинами (від 8 до 30% випадків).

ДРТ також застосовують через інші, ніж неплідність, причини, зокрема:

  • при ризику успадкування дитиною генетичних аномалій;
  • вірогідності передачі вірусних захворювань (наприклад, СНІДу) партнерові або дитині;
  • дати можливість мати дитину самотній жінці або гомосексуальній парі.

IVF та ICSI

Штучна інсемінація передбачає введення спермаозоїдів у склепіння піхви або безпосередньо в матку за допомогою тонкого гнучкого катетера. Сперма, яку попередньо обробляють, може бути як свіжою, так і консервованою. Запліднення у пробірці, чи in vitro (IVF), передбачає перенесення яйцеклітин та сперматозоїдів у чашку Петрі з відповідним середовищем, що полегшує їх зустріч. Через 2-3 дні один або бльше ембріонів, які при цьому утворюються, переносять у матку. У деяких випадаках ембріон залишають у лабораторному посуді ще на три дні та пересаджують його на подальшій стадії розвитку (як бластоцисту). Частота настання вагітності після запліднення in vitro становить близько 20% на одну яйцеклітину порівняно з ймовірністю зачаття дитини в будь-якому окремому циклі у фертильної пари. Одна з чотирьох вагітностей при заплідненні in vitro призводить до народження двійні.

ICSI — це новітня модифікація IVF, яка полягає в тому, що гамети поєднують примусово. Біолог під контролем мікроскопа за допомогою мікропіпетки впорскує сперматозоїд безпосередньо у яйцеклітину.

Слід зазначити, що ефективність ДРТ залежить від причини неплідності, віку жінки та якості виконання процедури. Вважають, що за допомогою штучної інсемінації із стимуляцією яєчників ефективність підвищується у п’ять разів. При застосуванні запліднення у пробірці з перенесенням ембріонів вагітність настає в середньому у 20% спроб. Три чверті таких вагітностей закінчується народженням дитини.

Близько 23% вагітностей, досягнених за допомогою ДРТ, є багатоплідними: у матці одночасно розвиваються два або три ембріони залежно від того, скільки їх було перенесено. Ризик викиднів та передчасних пологів при багатоплідній вагітності вищий, ніж при вагітності однім плодом. Вдосконалення методик дозволяє переносити у матку меншу кількість ембріонів, що зменшує кількість багатоплідних вагітностей.

Якщо кількість отриманих ембріонів більша, ніж їх потрібно для перенесення у матку, надлишок можна заморозити для подальшого використання. У такому стані ембріони можна зберігати кілька років. Як правило, термін зберігання ембріонів обмежують 5 роками.

Базові принципи ДРТ

Основним принципом, на якому базується ДРТ, є захист гідності та індивідуальності людини, при застосуванні щодо неї біологічних та медичних технологій (ст. 1 Конвенції прав людини та біомедицини — так званої Конвенції Ов’єдо, Рада Європи, квітень 1997 р.). Інтереси й благополуччя окремої особи повинні превалювати над суспільними або науковими інтересами (ст. 2 Конвенції).

Зрозуміло, що використання революційних технологій викликає цілу низку етичних, правових та соціальних питань (правомірність вторгнення у фундаментальний природний процес, подальша доля заморожених ембріонів тощо).

Відповідно до ст. 21 Конвенції тіло людини та її органи не можуть бути використані для фінансової вигоди. Некомерційний підхід до тіла людини або її органів передбачає, що ембріон не можна продавати. Те саме стосується сперми та яйцеклітин.

Втручання у сферу здоров’я може здійснюватися лише після того, як людина дає добровільну та інформовану згоду (ст. 5 Конвенції). Якщо вирішується доля ембріона, необхідна згода обох батьків.

Обидва члени сімейної пари (або лише жінка у країнах, де дозволнео застосування ДРТ щодо жінок, які не є частиною гетеросексуальної пари) перед тим, як дати згоду, повинні отримати у зрозумілій для них формі інформацію про процедуру і передбачені втручання та про можливі ускладнення, якими ця процедура супроводжуються, включаючи долю так званих надлишкових ембріонів. Той чи інший член подружньої пари може в будь-який час відкликати свою згоду, знаючи, що таке рішення буде мати значенння також і для партнера. Нарешті, деякі стадії ДРТ є незворотними (наприклад, перенесення ембріона в матку або знищення надлишкових ембріонів). Отже, подружжя мусить усвідомити наслідки свого вибору і мати достатньо часу для його обдумування.

Випадки бувають різними...

Етичні питання, що виникають при використанні ДРТ, часто не мають однозначної відповіді. Тому ми пропонуємо ознайомитися з декількома прикладами для того, щоб зрозуміти, яким важким є прийняття рішення в кожному конкретному випадку. 

Випадок № 1

Вероніка та Стефан вирішили скористатися заплідненням in vitro. Вони розуміють, що з яєчників Вероніки візьмуть кілька яйцеклітин, щоб збільшити ймовірність успіху. При заплідненні у пробірці часто утворюється більше ембріонів, ніж потрібно для перенесення в матку. Вероніка та Стефан ставляться до долі цих ембріонів по-різному. Вероніка вважає, що слід перенести всі ембріони, проте багатоплідна вагітність супроводжується високим ризиком ускладнень (викидні, передчасні пологи). Стефан хотів би зберегти надлишкові ембріони для наступної спроби, натомість Вероніка не хоче приймати рішення щодо їх долі. Оскільки ембріони можна зберігати тільки протягом обмеженого часу, подружжя мусить вирішити, віддавати їх (як донорські) іншій парі, дозволити використати для досліджень або знищити.

Питання:

- Чи етично знищувати ембріони людини або проводити такі дослідження, що передбачають їхню загибель?

- Що ліпше: дозволити дослідження, які поглиблять знання у сфері репродукції людини та ДРТ, чи дозволити знищувати ембріони?

- Якщо Вероніка та Стефан передадуть ембріони іншій подружній парі, то чи буде завершено процес, для якого ці ембріони були призначені?

Випадок № 2

Аманда та Джон протягом двох років намагалися зачати дитину, але марно. При медичному обстеженні в Аманди не виявили жодних відхилень, проте спермограма Джона засвідчила, що у нього дуже мало сперматозоїдів, і вони не досить рухливі. За таких обставин лікар запропонував два рішення: штучна інсемінація спермою анонімного донора або ICSI. До того ж він попередив подружжя, що цей метод почали застосвовувати недавно, тому невідомо, як він вплине на здоров’я майбутньої дитини.

Питання:

- Чи можна застосовувати метод, якщо його наслідки для дитини непередбачені?

Випадок № 3

Хвора на лейкоз двадцятишестирічна Клер отримала променеву терапію, в результаті чого стала неплідною. Лікар не повідомив її про це перед початком лікування. Подружжя вирішило зачати ембріони шляхом запліднення у пробірці, зберегти їх та перенести в матку відразу ж після завершення променевої терапії. Клер одужала, але розлучилася з чоловіком. Проте вона хоче мати дитину, до того ж, є ембріони, які можна використати. Але чоловік одружився вдруге і відмовився дати дозвіл на використання ембріонів, отриманих за допомогою його сперми.

Питання:

- Чи допустимо позбавити чоловіка права відкликати свою згоду перед тим, як ембріони будуть перенесені в матку?

- Чи допустимо позбавити Клер можливості створити сім’ю з біологічно рідними їй дітьми?

- Чи допустимо знехтувати бажанням когось одного з батьківської пари?

Випадок № 4

Сюзанна нарешті була задоволена своєю кар’єрою й вирішила народити дитину. Її чоловік не в захваті від цього: чи можна відважитися на такий крок у віці 57 років?!

Питання:

- Які наслідки це може мати для дитини?

- Чи допустимо застосовувати ДРТ для подолання природних обмежень щодо народження дітей?

- Чи допустимо застосовувати ДРТ для задоволення бажання мати дитину без урахування всіх інших міркувань?

 Сттая із журналу "Фармацевт Практик"

Дата публикации: 26 Февраля 2018

Нравится