Медицинская консультация

Последний номер журнала

Алергія у дітей

Алергія у дітей

Термін „алергія” походить від грецьких слів allos (інший) і ergon (дія). Його використовують для позначення процесу, в якому на організм дитини, що схильна до алергії, діють певні чинники. Алергія — це змінена реактивність організму (властивість відповідати змінами життєдіяльності на зовнішні впливи), яка характеризується підвищеною чутливістю до різноманітних речовин (алергенів).

Першим виявом алергічної патології у дітей, тобто початковою ланкою еволюційного процесу, як правило, є харчова алергія (ХА), що виникає вже в перші місяці життя.

Багатогранність і неоднозначність чинників, що зумовлюють розвиток ХА, ускладнюють вивчення причин її розвитку. Поза тим, встановленими можна вважати три групи факторів (схильності, причинні, сприятливі), взаємодія яких і спричинює виникнення ХА.

Розглянемо кожну з трьох названих груп.

Унаслідок дії чинників першої групи у дитини виникає схильність до розвитку ХА, яка передається спадково. Лікарі давно помітили, що коли на алергію нездужають батьки чи інші близькі родичі, хвороба може розвинутися й у дітей. Тобто проблема виникає ще задовго до народження малюка. При цьому успадковується не якесь конкретне захворювання (бронхіальна астма, медикаментозна алергія тощо), а здатність під час контакту з алергеном надмірно продукувати специфічні речовини — алергічні антитіла, зокрема, імуноглобулін Е (IgE). Неможливо передбачити наперед, яке захворювання виникне (і чи виникне взагалі) у дитини, в якої батьки хворіють на бронхіальну астму: астма, екзема, кропив’янка? Але, без сумніву, така дитина має більше шансів мати будь-яку алергічну реакцію у будь-якому вигляді порівняно з тією, у якої батьки здорові.

На жаль, медицина сьогодні не вміє впливати на спадкові фактори. А тому впродовж усього життя організм зберігатиме здатність виявляти алергічні реакції.

Друга група чинників (причинні) — це харчові алергени. Термін „харчова алергія” не є діагнозом. Він пояснює зв’язок захворювання з алергічною реакцією на харчові продукти. Іншими словами, безпосередніми причинними факторами, які сенсибілізують організм дитини і викликають клінічні прояви ХА, є харчові алергени.

По суті, будь-який харчовий продукт може спричинити виникнення ХА. Не існує алергії хіба що на воду. Здебільшого алергенні властивості мають білки, найчастіше глікопротеїни з молекулярною масою від 17 000 до 40 000, рідше поліпептиди. Іноді харчовими алергенами стають полісахариди або алкалоїди. У деяких випадках ХА викликають харчові добавки — барвники, консерванти, ароматизатори, емульгатори тощо.

У дітей алергічні реакції найчастіше викликають фрукти (цитрусові), ягоди (полуниці), овочі (помідори, морква), а також горіхи, яйця, морепродукти, коров’яче молоко, мед, шоколад, соки, консерви.

Для того, щоб визначити алергенний продукт, необхідно вести харчовий щоденник. Спостережлива мама завжди знає, який продукт викликає у її малечі алергію.

Третя група — сприятливі чинники, які підвищують ризик розвитку хвороби на фоні впливу причинних чинників. До них належать огріхи в дієті вагітної; раннє штучне вигодовування; раннє підгодовування; забруднене навколишнє середовище.

Найчастіше ХА проявляється змінами на шкірі (алергічний діатез, атопічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке) та в органах травлення (нудота, блювота, пронос), окрім цього, харчові продукти можуть спричинити напад ядухи у дитини, хворої на обструктивний бронхіт чи бронхіальну астму. ХА має гостру або хронічну форми, з рецидивами.

Гострі прояви ХА мають різну інтенсивність і локалізацію, як-от: кропив’янка, набряк шкіри і підшкірного шару; розлади функцій травного тракту — кишкова колька, блювота, пронос, печія в ділянці стравоходу і шлунка; напад бронхіальної астми; важке токсикоз-алергічне дифузне ураження шкіри; колаптоїдний стан (різке зниження артеріального тиску); анафілактичний шок.

Хронічна ХА також має різний перебіг, проте найчастіше у формі атопічного дерматиту — алергічного запалення шкіри.

ХА може спричинювати розвиток респіраторного алергозу і навіть бронхіальної астми. Подеколи — розлади нервової системи, наприклад, швидку втомлюваність, підвищену збудливість, дратівливість.

Отож, визначальними клінічними ознаками ХА є типові зміни на шкірі та розлади органів травлення. Проте встановленням діагнозу „харчова алергія” діагностичний пошук не завершується. Важливо визначити причину захворювання у дитини за допомогою спеціальних методів алергодіагностики, що включають алергологічний анамнез, шкірні та провокаційні тести, методи специфічної алергодіагностики in vitro.

Особливо важливим є правильний збір алергологічного анамнезу, який дозволяє не тільки встановити наявність у дитини ХА, але й допомагає визначити причинно-значущі алергени та інші чинники ризику, які сприяють розвиткові і прогресуванню недуги.

Другим етапом специфічної алергодіагностики є алергологічне тестування. Існує чимало його різновидів, однак дотепер найпопулярнішими залишаються скарифікаційні шкірні проби.

Інформативними вважаються провокаційні пероральні тести, коли алерген, що вводиться з їжею, стимулює розвиток симптомів ХА. Проте найчастіше у практичній педіатрії застосовують елімінаційно-провокаційний тест, коли підозрюваний продукт виключають з раціону хворого, а потім (після зникнення або зменшення вираженості симптомів) знову вводять у харчування.

Лише такий підхід до встановлення діагнозу дає лікарю всю необхідну інформацію для адекватного лікування ХА, запобігання розвиткові респіраторних та інших видів алергозів.

Стаття із журнала "Фармацевт Практик"

Дата публикации: 19 Июня 2018

Нравится